Вищі спорові рослини

Онлайн тест "МОХИ"

презентація "Будова і функції шкіри"

презентація "СНІД учора, сьогодні, завтра"

Організм людини

Система органів	Органи,  якими вона утворена	Тканини, якими утворені органи	Функції
Опорно- рухова	Скелет: череп, хребет, грудна клітка, пояси верхніх і нижніх кінцівок, вільні кінцівки	Кісткова, хрящова, сполучна	Опорна, захисна, кровотворення
	М'язи: скелетні м'язи голови, тулуба, кінцівок. Діафрагма. Стінки внутрішніх органів	Смугаста, гладенька, м'язова	Рухова
Кровоносна	Серце (чотирикамерне)	Посмугована серцева м'язова, сполучна	Взаємозв'язок усіх органів організму, захисна, регуляторна, участь в обміні речовин
	Судини: артерії, вени, капіляри, лімфа­тичні судини	Гладенька м'язова, епіте­лій, сполучна
Дихальна	Дихальні шляхи: ніс, носоглотка, гор­тань, трахея, бронхи, бронхіоли	Гладенька м'язова, миготли­вий епітелій, хрящ, щільна сполучна	Газообмін між повітрям, що вдихається, і кров'ю
	Легені	Одношаровий епітелій, сполучна
Травна	Травний тракт: рот, глотка, стравохід, шлунок, кишечник, анус	Гладенька м'язова, епіте­лій, сполучна	Процеси травлення і позбав­лення організму неперетравле- них решток
	Травні залози у стінках травного тракту (слинні, шлункові, кишечні) і за його межами (три пари великих слинних, підшлункова, печінка)	Гладенька м'язова, зало­зистий епітелій, сполучна	Утворення травних соків, гормонів
Покривна	Шкіра: епідерміс, власне шкіра (дерма), підшкірна жирова клітковина	Багатошаровий епітелій, гладенька м'язова, щільна і пухка сполучна	Захисна, видільна, органів чуття, теплообмін
Сечови - дільна	Нирки, сечоводи, сечовий міхур, сечівник	Гладенька м'язова, одноша­ровий епітелій, сполучна	Збереження сталості внутріш­нього середовища, утворення гормонів
Нервова	Центральна: головний і спинний мозок. Периферична: соматична і вегетативна	Нервова	Вища нервова діяльність. Зв'язок організму з навколишнім середо­вищем. Регуляція роботи вну­трішніх органів та об'єднання їх роботи у єдине ціле
Ендо - кринна	Залози: гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, наднирники, підшлункова, статеві	Залозистий епітелій	Гуморальна регуляція та коорди­нація діяльності органів й організму
Статева	Жіночі статеві органи: яєчники, матка і зовнішні статеві органи. Чоловічі статеві органи: сім'яники і зовнішні статеві органи	Гладенька м'язова, епіте­лій, сполучна	Розмноження — відтворення організмів

Особливості будови клітин організму людини

Тіло людини складається з безлічі клітин різної форми: кулястої, дископодібної, призматичної, кубічної, зірчастої та веретеноподібної. Клітини значно відрізняються за розмірами: від 5–7 до 40 мкм, а довжина відростка нервових клітин може сягати одного метра. Майже всі ці клітини мають єдиний план будови: цитоплазму з органелами та ядро.

Розглянемо особливості будови клітини тваринного організму.

Схематична будова клітини: 

1 — клітинна мембрана; 

2 — цитоплазма; 

3 — ендоплазматична сітка; 

4 — війки; 

5 — ядро; 

6 — ядерце; 

7 — лізосома; 

8 — мітохондрія; 

9 — клітинний центр; 

10 — апарат Гольджі.

Транспорт речовин у тварин.Незамкнена та замкнена кровоносна системи.Кров, її основні функції.

1. Транспорт речовин

Майже всі тварини мають спеціальну систему для транспорту та розподілення речовин в організмі. Виняток становлять кишковопорожнинні, плоскі та круглі черви. Усередині тіла цих тварин речовини долають незначні відстані і можуть транспортуватися шляхом дифузії. У плоских червів, наприклад, кишечник настільки розгалужений, що його гілки доходять до всіх ділянок тіла, і це скорочує шлях поживним речовинам до клітин.

Зі збільшенням розмірів тіла і складності будови збільшується й кількість речовин, що потрапляють до організму. Відстані, що доводиться проходити речовинам, також збільшуються, і для їх розподілу вже недостатньо простої дифузії. У зв’язку із цим у процесі еволюції у тварин сформувалася кровоносна система.

Що таке кровоносна система?

·         Кровоносна система – це система судин, по яких циркулюють рідини.

У тварин різних груп розвинулися різні за організацією типи кровоносної системи. Але в них можна виділити основні елементи, які виконують у всіх тварин подібні функції.

·         Основними елементами кровоносної системи є серце (або орган, який його замінює) і судини (капіляри, вени й артерії).

Які судини називають венами, артеріями?

·         Артерії — це судини, по яких кров рухається від серця, а вени — це судини, по яких кров рухається до серця.

Яка кров називається венозною, а яка — артеріальною?

·         Артеріальна  кров  насичена  киснем, а венозна — вуглекислим газом.

2.     Незамкнена та замкнена кровоносна системи

Кров приводиться в рух скороченнями серця і циркулює судинами.

·         Якщо кров рухається в організмі тварини тільки по кровоносних судинах, то говорять про замкнену кровоносну систему, а коли частково по судинах, а частково по порожнинах тіла — то говорять про незамкнену кровоносну систему.

Порівняльна характеристика незамкненої і замкненої кровоносної систем

Ознаки для порівняння	Незамкнена кровоносна система	Замкнена кровоносна система
Кровоносні судини	Перериваються	Не перериваються (цілісні)
Рідина, що циркулює	Гемолімфа	Кров
Приклади тварин	Молюски, членистоногі	Кільчасті черви, хребетні тварини

Безхребетним тваринам притаманні обидва типи кровоносної системи, а от хребетним тваринам — лише один — замкнена кровоносна система.

Ми знаємо, що рух крові забезпечується роботою серця, яке нагнітає кров у судинну систему. Дія серця, як насоса, ґрунтується на здатності м’язів скорочуватися та розслаблятися, що призводить до зміни його об’єму. Усю різноманітність у будові таких нагнітальних насосів, що трапляються у тварин різних таксономічних груп, об’єднують у три типи.

1. Пульсуючі судини притаманні кільчастим червам. Кров у них рухається завдяки скороченням поздовжньої спинної та передніх кільцевих судин. Наявність клапанів у спинній судині забезпечує рух крові по ній у напрямку ззаду наперед. По черевній судині кров рухається навпаки. Кровообігу ще допомагають скорочення м’язів у стінках судин.

2. Трубкоподібне серце наявне у членистоногих. Задній кінець трубки сліпо замкнений, а порожнина поділена перегородками на кілька камер, які мають клапанні отвори.

3. Камерне серце найдосконаліше. Воно характерне для молюсків та хребетних тварин. У молюсків серце складається з одного-двох передсердь та одного шлуночка. У шлуночку на вході та виході крові розміщені клапани, які забезпечують односторонній її рух.

3.     Кров, її основні функції

Кров, яка наповнює кровоносну систему тварин, являє собою водний розчин різних речовин, який за складом не дуже відрізняється від рідкої частини цитоплазми клітин. Її рідка частина (плазма у хребетних і гемолімфа у безхребетних тварин), крім неорганічних речовин, містить і різні органічні речовини (білки, жири і вуглеводи).

Кров — це не просто розчин, який містить різні органічні та неорганічні сполуки. Вона, крім того, містить декілька типів молекул, які спеціально пристосовані для перенесення газів, і в першу чергу — кисню і вуглекислого газу. Ці речовини називають дихальними пігментами, які являють собою білки, що містять у своєму складі йони металічних елементів (Купруму або Феруму). Найбільш поширеними дихальними пігментами, що містять Купрум, є гемоціанін, а залізовмісними — гемоглобін.

Гемоглобін і подібні до нього речовини повинні не тільки зв’язувати кисень, але й легко віддавати його клітинам, які його потребують для нормального перебігу обміну речовин. З киснем реагують багато хімічних сполук, але при цьому вони утворюють з ним настільки міцні зв’язки, що ніякої користі тварині принести не можуть. Такі сполуки занадто стійкі, і тварина може загинути від кисневого голоду, навіть якщо її кров і буде містити багато кисню. Необхідно, щоб кисень легко утворював в органах дихання нестійкі зв’язки з молекулою – носієм і також легко відривався від неї в капілярах у межах дифузної досягненості активно працюючих клітин.

У тварин, які використовують розчинений у плазмі крові гемоціанін (молюски, членистоногі) або гемоглобін (кільчасті черви), киснева ємність крові невелика порівняно з тими тваринами, у яких гемоглобін міститься в спеціальних клітинах — еритроцитах.

Основні функції крові:

1)  дихальна (перенесення кисню й вуглекислого газу);

2)  поживна (перенесення поживних речовин);

3)  видільна (транспорт від клітин до органів виділення продуктів обміну, надлишку речовин);

4) регуляторна (перенесення гормонів від залоз до клітин, чим забезпечується гуморальна регуляція);

5)  терморегуляторна (перенесення тепла від м’язів, печінки по всьому організму для підтримання постійної температури тіла);

6)  гомеостатична (за допомогою переміщення йонів чи сполук здійснюється підтримування сталості внутрішнього середовища);

7)  захисна (перенесення антитіл, лейкоцитів для захисту організму від чужорідних речовин і клітин);

8) опорна (рідка кров характеризується нестискуваністю й бере участь у створенні гідравлічного скелета в дощового черв’яка, виноградного слимака, голкошкірих).

Порівняльна характеристика

незамкненої і замкненої кровоносної системи

№	ВІДМІННІ ОЗНАКИ	НЕЗАМКНЕНА КРОВОНОСНА СИСТЕМА	ЗАМКНЕНА КРОВОНОСНА СИСТЕМА
1	Кровоносні судини	Перериваються	Не перериваються (цілісні)
2	Щілиноподібні простори	Представлені лакунами і синусами, що не мають власних стінок	Відсутні
3	Рідина, що циркулює	Гемолімфа	Кров
4	Приклади	У плечоногих, молюсків, членистоногих, покривників	У немертин, кільчастих червів, безчерепних, хребетних тварин

Виділення, його значення для організму.

Органи виділення тварин.

1.     Виділення, його значення для організму

У результаті обміну речовин у клітинах і тканинах тварини утворюються різні продукти розкладу, багато з яких є отруйними для організму. Для видалення їх з організму, а також для підтримання сталості хімічного складу внутрішнього середовища організму необхідна наявність спеціальних органів — органів виділення.

• Виділення — це виведення з організму кінцевих продуктів обміну речовин, надлишку води, солей, отрут, що утворилися в організмі або потрапили до нього з їжею.

• Видільна система — це сукупність органів, що виводять з організму в навколишнє середовище надлишок води, кінцеві продукти обміну речовин, солі, отруйні речовини, які потрапили до організму або утворилися в ньому.

• Осморегуляція — видалення з клітини або організму надлишку води.

• Дифузія — поширення речовин із зони з більшою концентрацією в зону з меншою концентрацією.

• Осмос — рух розчинника (води) із зони з більшою концентрацією в зону з меншою концентрацією через проникну мембрану.

Процеси виділення є обов’язковою частиною обміну речовин. Вони направлені на підтримку сталості внутрішнього середовища організму.

2. Органи виділення тварин

• У тварин різних систематичних груп процеси виділення з організму продуктів обміну відбуваються по-різному.
• Одноклітинні організми (амеби, інфузорії-туфельки) видаляють продукти життєдіяльності через поверхню тіла. У прісноводних одноклітинних є скоротлива вакуоля, яка видаляє надлишок води. 

Це цікаво

Скоротливі вакуолі одноклітинних тварин за півгодини можуть вивести назовні кількість води, що дорівнює об’єму тіла. Організм людини таку кількість води виводить приблизно за три тижні.

• Кишковопорожнинні й губки не мають спеціалізованих органів або систем виділення. Виділення продуктів обміну речовин у них відбувається клітинами ектодерми шляхом дифузії безпосередньо у воду навколишнього середовища. 

Видільна система вперше з’являється у плоских червів. Продукти обміну потрапляють у систему канальців, які виконують видільну функцію. Ці канальці називають протонефридіями.

• У плоских червів кожен такий каналець починається з однієї спеціалізованої клітини, що оснащена пучком війок, постійне биття яких і створює слабкий плин рідини по канальцю назовні. Ці клітини називають полум’яними, оскільки під мікроскопом коливання війок нагадує мерехтіння полум’я свічки. Канальці зливаються в один або два великі канали, що відкриваються назовні видільними порами. Протонефридії в основному регулюють вміст води в організмі. Продукти обміну виводяться шляхом дифузії через шкіру. 
• У кільчастих червів органом виділення слугують метанефридії. 
• У молюсків видільна система представлена однією або двома нирками, канальцями та видільними порами. Нирка пов’язана з кровоносною системою, фільтруючи з крові кінцеві продукти розпаду. 
• Механізми виділення у членистоногих дуже різноманітні.У ракоподібних — зелені залози, у павукоподібних та комах — мальпігієві судини. 
• Видільна система хребетних характеризується подальшим ускладненням (від риб до ссавців). Ускладнення будови нирок було пов’язане із заселенням суходолу.

Видільна система хребетних представлена парними нирками, які фільтрують з крові рідкі продукти життєдіяльності. Від кожної нирки відходить по сечоводу, які відкриваються в сечовий міхур. Із сечового міхура продукти обміну видаляються через сечовидільний канал. Кожна група тварин має свої особливості в будові видільної системи.

Будова видільної системи тварин

Група тварин	Особливості будови видільної системи
Одноклітинні	Клітинна мембрана, скоротливі вакуолі
Кишковопорожнинні	Клітини ектодерми
Плоскі черви	Протонефридії
Кільчасті черви	Метанефридії
Ракоподібні	Зелені залози
Комахи, павукоподібні	Мальпігієві судини
Риби	Тулубова нирка — сечовід — сечовий міхур — сечовидільний канал
Земноводні	Тулубова нирка — сечовід — сечовий міхур — клоака
Плазуни	Тазова нирка — сечовід — сечовий міхур — клоака
Птахи	Тазова нирка — сечовід — клоака
Ссавці	Тазова нирка — сечовід — сечовий міхур — сечовидільний канал

У ссавців продукти обміну можуть виділятися через шкіру (потові залози) та інші органи.

Таким чином еволюція видільної системи відбувалася шляхом створення спеціалізованих органів видалення з організму непотрібних, шкідливих речовин, що утворюються в процесі життєдіяльності.

Порівняльна характеристика органів виділення тварин

№	ОРГАНИ ВИДІЛЕННЯ	ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ	ПРИКЛАДИ
1	Протонефридії (грец. protos – перший + nephros – нирка)	Прості або галузисті канальці, які знаходяться у порожнині або паренхімі тіла тварини і впадають у головний канал, що відкривається назовні	У плоских і первинно-порожнинних червів, деяких кільчастих червів
2	Метанефридії (грец. meta – між, після, через + nephros – нирка)	Парні метамерно розташовані органи, що складаються з лійки (відкривається у вторинну порожнину тіла) і канальця (відкривається назовні), діяльність війок яких забезпечує рух виділюваної рідини	У більшості кільчастих червів і ракоподібних
3	Мальпігієві судини (за прізвищем італ. біолога М. Мальпігі, що їх описав)	Сліпо замкнені на вільному кінці трубочки, які мають у стінці м’язовий шар, здатні скорочуватись і відкриваються у кишковий канал на межі середньої та задньої кишки	У павукоподібних, багатоніжок і комах
4	Тулубові нирки або мезонефрос (грец. mesos – середній, проміжний + nephros – нирка)	Система звивистих сечових канальців, кожний з яких одним кінцем відкрива-ється у порожнину тіла (у хвостатих земноводних і круглоротих) або закінчується сліпими потовщеннями – правим і лівим компактними тільцями (риби, інші земноводні), а іншим кінцем вікривається у загальну протоку (вольфов канал), яка впадає у клоаку	У круглоротих, риб і земноводних
5	Тазові нирки або метанефрос (грец. meta – між, після, через + nephros – нирка)	Парний орган, всі канальці якого не мають лійок, а починаються боуменовими капсулами, що оточують мальпігієві тільця	У більшості плазунів, птахів, ссавців і людини